Чи замислювалися ви коли-небудь про найбільш невловимих “злочинців” у світі (ми поважаємо презумпцію невинуватості), тих, кому вдалося вислизнути з-під контролю місцевих правоохоронних органів і продовжувати жити в тіні? Ці особи, яких розшукують за серйозні транснаціональні злочини, є суб’єктами списку розшукуваних Інтерполом осіб (Most Wanted List). Цей список слугує міжнародним закликом до зброї, маяком для правоохоронних органів по всьому світу, щоб об’єднати зусилля і притягнути цих втікачів до відповідальності.
Хоча привабливість міжнародних злочинців, які переховуються від правосуддя, може здатися чимось з роману-трилера, реальність далека від вигадки. Ці втікачі – реальні люди, за якими нібито стоять реальні злочини, а їхня діяльність нібито становить значну загрозу світовій безпеці. Ось тут і вступає в дію список розшукуваних Інтерполом осіб, висвітлюючи ці тіньові фігури і допомагаючи в їх затриманні.
- Що таке список найрозшукуваніших осіб Інтерполу
- Роль Інтерполу в міжнародній правоохоронній діяльності
- Критерії включення до списку
- Знакові кейси зі списку найрозшукуваніших осіб Інтерполу
- Правові інструменти, що використовуються Інтерполом
- Як Інтерпол працює з національними органами
- Процес екстрадиції
- Як юристи з питань Інтерполу можуть допомогти припинити зловживання "червоними повідомленнями"
Що таке список найрозшукуваніших осіб Інтерполу
Список найбільш розшукуваних осіб Інтерполу – це не просто галерея “міжнародних злочинців”. Він відіграє важливу роль у глобальній правоохоронній діяльності, сприяючи міжнародному співробітництву та зміцненню глобальної безпеки. До списку входять особи, розшукувані Інтерполом за транснаціональні злочини, тобто особи, які, як вважається, перебувають на волі і визначені як першочергові для затримання правоохоронними органами по всьому світу, відповідно до їхніх власних законів. Серед цих розшукуваних осіб одна особа може становити значну загрозу глобальній безпеці.
Метою створення списку розшукуваних Інтерполом осіб є
- Ідентифікувати осіб, які розшукуються за скоєння злочинів.
- Поширювати важливу інформацію про цих осіб.
- Дозволити країнам-членам ефективно використовувати свої ресурси для їх затримання.
- Співпрацювати з правоохоронними органами по всьому світу для пошуку та затримання цих передбачуваних злочинців.
- Об’єднати зусилля для служіння правосуддю.
Роль Інтерполу в міжнародній правоохоронній діяльності
Інтерпол відіграє важливу роль у міжнародній правоохоронній діяльності. Він сприяє співпраці та координації між поліцейськими силами в усьому світі, підтримуючи зв’язок з міжнародними трибуналами, коли в цьому виникає потреба. Такий колективний підхід формує єдиний фронт боротьби з транснаціональною злочинністю, сприяючи підвищенню безпеки світової спільноти.
Інтерпол сприяє співробітництву між країнами-членами у боротьбі з транснаціональною злочинністю, такою як незаконний обіг наркотиків, шляхом
- Впорядкування обміну даними та доступу до них через національні кордони.
- Надання допомоги в проведенні синхронізованих поліцейських операцій.
- Виступаючи в якості національного контактного та координаційного центру.
- Організації міжнародних розслідувань між правоохоронними органами в межах своєї національної юрисдикції.
Критерії включення до списку
Процедура внесення особи до списку розшукуваних Інтерполом осіб є суворою і систематичною. Вона складається з декількох етапів:
- Збір інформації.
- Детальна перевірка та вивчення.
- Подання запиту від НЦБ країни-члена Інтерполу.
- Розгляд та затвердження Інтерполом.
- Публікація даних про особу, її персональних та судових даних у списку.
Ця строга і скрупульозна процедура перевірки теоретично повинна гарантувати, що тільки ті, хто становить значну загрозу міжнародній безпеці і звинувачується в скоєнні організованих злочинів, потрапляють до списку розшукуваних Інтерполом осіб, коли країни-члени звертаються до нього із запитом. Однак, досить часто трапляються зловживання каналами Інтерполу, з чим згодом доводиться мати справу юристам.
Червоні повідомлення, які є важливою частиною списку розшукуваних Інтерполом осіб, можуть бути видані лише за серйозні злочини, що гарантує, що правопорушення є достатньо серйозним, щоб заслуговувати на міжнародну увагу. До них відносяться такі злочини, як
- насильницькі злочини (вбивства, зґвалтування, пограбування)
- організована транснаціональна злочинність
- торгівля наркотиками;
- торгівля людьми;
- кіберзлочини;
- тероризм;
- серйозні економічні злочини (шахрайство в особливо великих розмірах, розкрадання державних коштів);
відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом.
Однак певні злочини, які стосуються спірних питань, пов’язаних з поведінковими або культурними нормами, за рішенням судових органів країни, що подала запит, можуть не відповідати критеріям прийнятності для “червоного повідомлення”. Інтерпол також не бере участі в будь-яких переслідуваннях політичного, військового або релігійного характеру.
Знакові кейси зі списку найрозшукуваніших осіб Інтерполу
Протягом багатьох років до списку найбільш розшукуваних осіб Інтерполу було внесено низку гучних справ, що охоплюють різноманітні тяжкі кримінальні злочини.
Серед гучних справ про вбивства в списку фігурують такі злочинці, як Дімітріос Андруцопулос-молодший, Ясер Абдель Саїд, Юджин Палмер і Вільям Бредфорд Бішоп-молодший. Серед справ, пов’язаних із сексуальними злочинами, – Джеймс Ентоні Хатсіс, звинувачений у розбещенні дітей, Джозеф Хенн, який втік після звинувачень у розбещенні хлопчиків, і Кент Дуглас Ітон, якого звинувачують у сексуальних злочинах з неповнолітніми. Справи, пов’язані з тероризмом, стосуються таких осіб, як Ахмад Абусамра, звинувачений у прагненні пройти військову підготовку, і Мохамед Хешам Юссеф, звинувачений у наданні підтримки терористичним групам.
Правові інструменти, що використовуються Інтерполом
Інтерпол використовує різні правові інструменти для відстеження та затримання осіб, на яких є невиконані ордери на арешт. З цією метою організація в першу чергу використовує “повідомлення” та “розшуки”. Ці інструменти дозволяють Інтерполу поширювати інформацію про розшукуваних осіб серед правоохоронних органів по всьому світу, сприяючи їх затриманню.
Існує кілька категорій повідомлень, які надсилає Інтерпол, кожна з яких слугує певній меті. До них відносяться
Червоні повідомлення
Сині повідомлення
Зелені повідомлення
Жовті повідомлення
Чорні повідомлення
Фіолетові повідомлення
Оранжеві повідомлення
З іншого боку, дифузії використовуються для оперативного пошуку міжнародного співробітництва, хоча і в більш вузькій сфері дії, ніж нотифікації, проте мають таку ж правову мету і наслідки для зацікавленої особи. Розшукові запити, так само як і повідомлення, використовуються з метою розшуку та затримання осіб, причетних до різних злочинів, у тому числі до незаконного обігу наркотиків, з метою їх подальшої екстрадиції до запитуючої країни.
Як Інтерпол працює з національними органами
Успіх Інтерполу в затриманні міжнародних злочинців, які переховуються від правосуддя, значною мірою залежить від його партнерства з національними правоохоронними органами. Завдяки міжнародному співробітництву Інтерпол і ці відомства об’єднують зусилля для боротьби з міжнародною злочинністю, в тому числі
- незаконний обіг наркотиків
- торгівлю людьми;
- кіберзлочинність;
- тероризм;
- організованою злочинністю та відмиванням грошей.
Зв’язок між Інтерполом та національними органами влади здійснюється через національні центральні бюро Інтерполу (НЦБ) та захищену глобальну мережу поліцейського зв’язку під назвою I-24/7. Ця мережа допомагає у боротьбі з різними злочинами, в тому числі з незаконним обігом наркотиків.
Коли національні органи влади звертаються за допомогою до Інтерполу, вони зв’язуються зі своїм місцевим Національним центральним бюро Інтерполу, яке зв’язується з Інтерполом, щоб надати необхідну інформацію про злочинця та сприяти міжнародній співпраці в його затриманні.
Процес екстрадиції
Екстрадиція – це юридичний процес, який полегшує передачу особи, як правило, втікача, з однієї юрисдикції в іншу для кримінального переслідування або покарання, включаючи такі правопорушення, як торгівля наркотиками та інші серйозні транснаціональні злочини. Цей процес має вирішальне значення для того, щоб злочинці не могли уникнути правосуддя, просто перетнувши кордон.
Процес екстрадиції складається з кількох етапів, серед яких
- Подання запиту про екстрадицію запитуючою державою до запитуваної держави.
- Запит супроводжується необхідною документацією, наприклад, судовим ордером на арешт.
- Запитувана держава розглядає запит і визначає його достатність.
- Запитувана держава перевіряє, чи є злочин, у зв’язку з яким запитується видача, таким, що тягне за собою екстрадицію згідно з відповідним двостороннім договором про екстрадицію (однак, будь ласка, майте на увазі, що екстрадиція може відбутися навіть за відсутності офіційного двостороннього договору про екстрадицію, в тому числі дипломатичними каналами та на підставі імміграційного законодавства, коли особа може бути просто депортована або вислана з країни як іноземець).
- Запитувана держава перевіряє, чи немає перешкод для екстрадиції, таких як відсутність подвійної злочинності, політичні мотиви переслідування, поганий стан здоров’я особи, яку хочуть видати, ризик катувань або іншого нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, ризик ненадання особі мінімальних процесуальних гарантій у запитуючій державі (включаючи право на справедливий судовий розгляд).
- Якщо запит визнано достатнім, особу, яка переховується від правосуддя, заарештовують і тримають під вартою в запитуваній державі.
Потім настає судовий етап, під час якого відбувається слухання справи про екстрадицію, на якому вирішується, чи слід видавати особу, яка переховується від правосуддя. Якщо екстрадиція схвалена, виконавчий орган запитуваної держави приймає рішення про дозвіл або відмову в екстрадиції. Якщо екстрадиція схвалена, особа, яка переховується від правосуддя, передається запитуючій державі.
Як юристи з питань Інтерполу можуть допомогти припинити зловживання “червоними повідомленнями”
Юристи відіграють важливу роль у запобіганні зловживанню системою червоних повідомлень Інтерполу. Запити на “червоні повідомлення” оцінюються Робочою групою Інтерполу з питань розшуку та розповсюдження інформації, до складу якої входять юристи, правоохоронці та оперативні експерти. Ця робоча група гарантує, що кожне повідомлення відповідає правилам і стандартам Інтерполу. Однак фахівці самого Інтерполу часто можуть бути упередженими та неефективними при розгляді запитів на публікацію червоних повідомлень. Тому дуже важливо, щоб зацікавлена особа найняла приватного юриста Інтерполу, який зробить необхідні запити до НЦБ Інтерполу, гарантуючи, що права клієнта не будуть порушені, а дані будуть видалені з файлів Інтерполу, якщо вони були оброблені з порушенням правил і стандартів Інтерполу в галузі прав людини.
Якщо повідомлення визнається таким, що не відповідає Конституції та правилам Інтерполу, воно анулюється, а країни-члени належним чином інформуються про це рішення.
Комісія з контролю за файлами Інтерполу (CCF) функціонує як автономний орган, відповідальний за:
- оцінку запитів, що стосуються файлів Інтерполу
- Розгляд запитів, які оскаржують обґрунтованість “червоних повідомлень
запровадження певного рівня правового нагляду для зменшення потенційних зловживань.
Корисні статті, які варто прочитати:
