На офіційному сайті Інтерполу немає рейтингу, у якому людей розподіляють за рівнем небезпеки або пріоритетністю затримання. Назву Most Wanted часто використовують медіа та приватні сайти, проте офіційний ресурс містить публічні витяги з окремих Червоних повідомлень, або Red Notices.
Людину розшукує конкретна держава чи міжнародний трибунал. Інтерпол передає інформацію між правоохоронними органами, перевіряє допустимість її обробки та надає доступ до міжнародних поліцейських баз. Організація не висуває обвинувачень, не встановлює вину і не проводить арешти власними силами.
Більшість Червоних повідомлень доступна лише уповноваженим правоохоронним органам. У відкритій базі публікують витяги, якщо держава-ініціатор просить допомоги громадськості або вважає, що розшукувана особа може становити загрозу громадській безпеці. Відсутність прізвища на сайті не підтверджує відсутність міжнародного розшуку.
- Що таке список найрозшукуваніших осіб Інтерполу
- Роль Інтерполу в міжнародній правоохоронній діяльності
- Критерії включення до списку
- Знакові кейси зі списку найрозшукуваніших осіб Інтерполу
- Правові інструменти, що використовуються Інтерполом
- Дифузії Інтерполу
- Як Інтерпол працює з національними органами
- Процес екстрадиції
- Як юристи з питань Інтерполу можуть допомогти припинити зловживання "червоними повідомленнями"
Що таке список найрозшукуваніших осіб Інтерполу
Під списком розшукуваних Інтерполом осіб зазвичай мають на увазі розділ Wanted Persons, у якому можна переглядати публічні Червоні повідомлення. Картки регулярно оновлюються на підставі інформації, яку надають держави-ініціатори.
Публічний витяг може містити:
- ім’я, прізвище та відомі псевдоніми;
- дату і місце народження;
- громадянство;
- фотографію та опис зовнішності;
- особливі прикмети;
- державу або трибунал, який розшукує людину;
- короткі відомості про пред’явлене обвинувачення;
- статті кримінального законодавства.
Червоне повідомлення направляється правоохоронним органам з проханням встановити місцезнаходження людини та розглянути можливість її тимчасового затримання до екстрадиції, передачі міжнародному суду чи іншої законної процедури.
Red Notice не має статусу міжнародного ордера на арешт. Кожна держава самостійно визначає його юридичне значення і повноваження своїх органів під час виявлення розшукуваної особи. Якщо людину розшукують для кримінального переслідування, до обвинувального вироку діє презумпція невинуватості.
Публікація картки допомагає встановити місцезнаходження розшукуваного, перевірити його особу та отримати інформацію від громадян. Однак відкритий розділ не можна використовувати як повний реєстр міжнародного розшуку.
Роль Інтерполу в міжнародній правоохоронній діяльності
Інтерпол забезпечує обмін поліцейськими даними між державами. Для цього організація використовує захищену мережу I-24/7, систему кольорових повідомлень, дифузії та міжнародні бази даних.
У кожній державі-члені працює Національне центральне бюро Інтерполу. Воно з’єднує національну поліцію з Генеральним секретаріатом та бюро інших країн. Через НЦБ направляють запити, передають інформацію про розшукуваних і координують транскордонні розслідування.
Бази Інтерполу можуть містити відомості про:
- осіб, які становлять інтерес для кримінальних проваджень;
- відбитки пальців і ДНК-профілі;
- викрадені та втрачені документи;
- транспортні засоби;
- вогнепальну зброю;
- викрадені культурні цінності;
- інші об’єкти, пов’язані з розслідуваннями.
Доступ до цих даних мають уповноважені поліцейські, прикордонні та інші компетентні органи. Вони можуть перевіряти інформацію під час розслідування або контролю на кордоні.
Процесуальні рішення залишаються в компетенції держав. Місцева поліція проводить затримання, суд розглядає питання про арешт, а уповноважені органи вирішують, чи допускається екстрадиція.
Критерії включення до списку
Спочатку компетентний орган держави відкриває кримінальне провадження та отримує ордер на арешт або інше судове рішення. Потім Національне центральне бюро направляє запит до Генерального секретаріату Інтерполу.
Процедура зазвичай охоплює такі етапи:
- Національний орган збирає ідентифікаційні та судові дані.
- НЦБ перевіряє матеріали й оформлює запит.
- Запит надходить до спеціальної Групи з питань повідомлень і дифузій.
- Фахівці оцінюють відповідність Конституції та Правилам обробки даних Інтерполу.
- Генеральний секретаріат дозволяє публікацію або відмовляє у ній.
- Після схвалення повідомлення стає доступним правоохоронним органам держав-членів.
- Публічний витяг розміщують на сайті лише за згодою держави-ініціатора.
Група з питань повідомлень і дифузій складається з юристів, поліцейських та оперативних фахівців. Під час перевірки вони аналізують ідентифікаційні відомості, судові документи, мету запиту, статус людини та загальний контекст справи. За потреби у держави-ініціатора запитують додаткові матеріали.
Які злочини можуть стати підставою для Red Notice?
Червоні повідомлення використовують у справах про серйозні загальнокримінальні злочини. Офіційний сайт Інтерполу серед типових прикладів називає вбивство, зґвалтування, насильство над дітьми, збройний напад і шахрайство.
На практиці запити також можуть стосуватися:
- торгівлі людьми;
- незаконного обігу наркотиків;
- тероризму;
- організованої злочинності;
- відмивання коштів;
- корупційних правопорушень;
- тяжких економічних злочинів;
- кіберзлочинів;
- незаконного обігу зброї.
Самої назви статті недостатньо. Інтерпол оцінює фактичні обставини, серйозність правопорушення, наявність чинного ордера та значення запиту для міжнародного поліцейського співробітництва.
За якими справами Червоне повідомлення не публікують?
Red Notice не повинно використовуватися за правопорушеннями, пов’язаними переважно з приватними, сімейними, адміністративними або спірними культурними питаннями.
До цієї категорії можуть належати:
- звичайні сімейні конфлікти;
- приватні борги;
- наклеп;
- порушення правил дорожнього руху;
- адміністративні правопорушення;
- комерційні спори без ознак серйозної злочинної діяльності.
Виняток можливий, якщо приватний чи господарський конфлікт пов’язаний з організованою злочинністю або умисним тяжким шахрайством.
Стаття 3 Конституції Інтерполу забороняє організації здійснювати діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру. Під час оцінки запиту фахівці можуть досліджувати політичний статус людини, наявність статусу біженця, суспільний контекст справи та результати попередніх екстрадиційних процедур.
Знакові кейси зі списку найрозшукуваніших осіб Інтерполу
Перелік конкретних прізвищ швидко втрачає актуальність. Людину можуть затримати, національний ордер може бути скасований, кримінальне провадження може завершитися, а дані можуть бути видалені після перевірки Генерального секретаріату або CCF.
Офіційний список оновлюється регулярно. У ньому немає постійного складу або рейтингу, тому добірки «найнебезпечніших злочинців» на сторонніх сайтах часто містять застарілі відомості.
Публікація імені також не підтверджує вину. У картці відображається позиція держави або міжнародного трибуналу, який ініціював розшук. Остаточну оцінку доказів надає компетентний суд.
Якщо потрібно перевірити конкретну людину, пошук доцільно проводити за кількома варіантами написання імені. Транслітерація, попереднє прізвище, псевдонім або помилка в даті народження можуть вплинути на результат.
Правові інструменти, що використовуються Інтерполом
Кольорові повідомлення мають різні цілі. Частина з них стосується розшуку людей, інші допомагають збирати інформацію, ідентифікувати загиблих або попереджати про загрози.
Червоне повідомлення
Направляється для встановлення місцезнаходження людини та її можливого тимчасового затримання до екстрадиції, передачі чи подібної процедури.
Синє повідомлення
Використовується для отримання додаткових відомостей про особу, її місцезнаходження або діяльність у межах кримінального розслідування. Саме повідомлення не містить прохання про арешт.
Зелене повідомлення
Попереджає про людину, чия попередня злочинна діяльність може становити загрозу громадській безпеці.
Жовте повідомлення
Допомагає знайти зниклу людину, часто неповнолітню, або ідентифікувати особу, яка не може повідомити дані про себе.
Чорне повідомлення
Застосовується для отримання інформації про невпізнане тіло.
Фіолетове повідомлення
Містить відомості про способи вчинення злочинів, використані предмети, пристрої та методи приховування.
Помаранчеве повідомлення
Попереджає про подію, людину, предмет або процес, що може створювати серйозну й безпосередню загрозу громадській безпеці.
Срібне повідомлення
У 2026 році цей інструмент продовжує діяти в пілотному режимі. Його використовують для виявлення та відстеження активів, які можуть мати злочинне походження.
Дифузії Інтерполу
Дифузію направляє Національне центральне бюро безпосередньо всім або окремим державам. Повідомлення, навпаки, публікує Генеральний секретаріат і робить його доступним для всіх країн-членів.
Дифузії відповідають кольоровій системі повідомлень. Червона дифузія може містити прохання встановити місцезнаходження людини, затримати її або обмежити пересування до проведення подальшої юридичної процедури.
Практичні наслідки залежать від змісту запиту і законодавства країни, яка його отримала. Червоні дифузії проходять перевірку Групи з питань повідомлень і дифузій. Дані політичного, військового, релігійного або расового характеру не повинні вноситися до інформаційної системи.
Як Інтерпол працює з національними органами
Національні центральні бюро передають інформацію через мережу I-24/7. Вони взаємодіють з поліцією своєї країни, НЦБ інших держав і підрозділами Генерального секретаріату.
Якщо правоохоронний орган хоче розшукати людину за кордоном, він звертається до свого НЦБ. Бюро оформлює міжнародний запит, додає необхідні матеріали й направляє їх на перевірку.
Після виявлення розшукуваної особи місцева поліція діє за національним законодавством. Інтерпол не дає поліцейським прямої команди провести затримання.
Якщо громадянин має інформацію про людину з публічного повідомлення, її потрібно передати місцевій поліції. НЦБ зазвичай не розглядають звернення громадян напряму.
Процес екстрадиції
Екстрадиція – це юридичний процес, який полегшує передачу особи, як правило, втікача, з однієї юрисдикції в іншу для кримінального переслідування або покарання, включаючи такі правопорушення, як торгівля наркотиками та інші серйозні транснаціональні злочини. Цей процес має вирішальне значення для того, щоб злочинці не могли уникнути правосуддя, просто перетнувши кордон.
Процес екстрадиції складається з кількох етапів, серед яких
- Подання запиту про екстрадицію запитуючою державою до запитуваної держави.
- Запит супроводжується необхідною документацією, наприклад, судовим ордером на арешт.
- Запитувана держава розглядає запит і визначає його достатність.
- Запитувана держава перевіряє, чи є злочин, у зв’язку з яким запитується видача, таким, що тягне за собою екстрадицію згідно з відповідним двостороннім договором про екстрадицію (однак, будь ласка, майте на увазі, що екстрадиція може відбутися навіть за відсутності офіційного двостороннього договору про екстрадицію, в тому числі дипломатичними каналами та на підставі імміграційного законодавства, коли особа може бути просто депортована або вислана з країни як іноземець).
- Запитувана держава перевіряє, чи немає перешкод для екстрадиції, таких як відсутність подвійної злочинності, політичні мотиви переслідування, поганий стан здоров’я особи, яку хочуть видати, ризик катувань або іншого нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, ризик ненадання особі мінімальних процесуальних гарантій у запитуючій державі (включаючи право на справедливий судовий розгляд).
- Якщо запит визнано достатнім, особу, яка переховується від правосуддя, заарештовують і тримають під вартою в запитуваній державі.
Потім настає судовий етап, під час якого відбувається слухання справи про екстрадицію, на якому вирішується, чи слід видавати особу, яка переховується від правосуддя. Якщо екстрадиція схвалена, виконавчий орган запитуваної держави приймає рішення про дозвіл або відмову в екстрадиції. Якщо екстрадиція схвалена, особа, яка переховується від правосуддя, передається запитуючій державі.
Як юристи з питань Інтерполу можуть допомогти припинити зловживання “червоними повідомленнями”
Юридична робота починається з перевірки національного кримінального провадження. Потрібно отримати ордер на арешт, судові рішення, опис обвинувачення та документи, на підставі яких було ініційовано міжнародний розшук.
Паралельно можна звернутися до Комісії з контролю за файлами Інтерполу, або CCF. Комісія складається з Наглядової та консультативної палати і Палати запитів. Палата запитів розглядає заяви про доступ до інформації, виправлення, видалення даних і перегляд попередніх рішень.
Звернення може стосуватися:
- політичної або дискримінаційної мотивації переслідування;
- використання кримінального процесу в приватному чи корпоративному спорі;
- відсутності чинного ордера на арешт;
- припинення кримінального провадження;
- помилок у персональних даних;
- статусу біженця або наданого притулку;
- рішень іноземних судів про відмову в екстрадиції;
- порушення правил щодо серйозності правопорушення;
- втрати актуальності міжнародного розшуку.
Кожен аргумент потрібно підтверджувати документами. CCF не проводить кримінального розслідування, не оцінює вину і не скасовує національний ордер. Її повноваження охоплюють обробку даних в інформаційній системі Інтерполу.
З 26 березня 2026 року заяви до CCF подаються через захищений онлайн-портал. Через нього заявник або його представник може направити запит, додати документи, перевірити статус справи та отримати рішення Комісії.
Якщо інформацію визнають такою, що суперечить правилам Інтерполу, повідомлення або дифузію скасовують. Держави-члени отримують повідомлення про необхідність оновити національні бази. При цьому національний розшук і кримінальне провадження можуть продовжувати діяти.
Якщо ви виявили своє ім’я у списку розшукуваних Інтерполом осіб або маєте підстави підозрювати непублічний розшук, зверніться до наших адвокатів. Ми перевіримо доступні дані, проаналізуємо національні документи та підготуємо правову позицію для CCF, екстрадиційної процедури й захисту у державі, яка ініціювала справу.
Корисні статті, які варто прочитати:
